В Україні розпочався процес створення госпітальних округів. Це допоможе оптимізувати кількість та якість державних медичних закладів та покращити систему медичного забезпечення країни.
ЛОГІКА ФОРМУВАННЯ ГОСПІТАЛЬНИХ ОКРУГІВ, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ
Зараз в деяких областях відбуваються цікаві явища. Починають маніпулювати цим питанням. Адже з мого досвіду, коли приїжджаєш і пояснюєш, більшість питань знімається. Не знімаються лише ті, де є відверта маніпуляція, і де люди хочуть роздути політичний скандал.
Чому ми створюємо госпітальні округи? Тому що мережа вторинної медичної допомоги, так само як і первинної, але набагато більшою мірою, не готова до нового принципу фінансування за медичну послугу. Якби ми з липня ввели оплату за послугу на вторинці, у нас були б величезні проблеми.
Коли я відвідую лікарні в регіонах, то дуже рідко там бачу пацієнтів. Стоять пусті відділення. Тобто, якщо ми почнемо платити за послугу, ці відділення просто не зможуть існувати, їх ніхто не зможе утримувати. Тому для того, щоб запровадження страхової моделі на вторинці ні для кого не стало шоком, ми хочемо їх підготувати.
Наша ціль – впорядкувати мережу, щоб у пацієнта був гарантований доступ – фізичний і часовий – до якісної послуги.
Створення госпітальних округів дуже давно обговорюється, майже десять років, і нам нарешті пора цим зайнятись.
На Заході готують генеральні плани мереж і лікарень, регулярно їх переглядають і дивляться, як зробити, щоб до певних послуг у людини був доступ. І госпітальний округ – наш інструмент для цього.
Ми починаємо, по-перше, дуже м’яко і з дуже простих речей. Ми починаємо лише з інтенсивного лікування та з питань фізичної доступності: годинна доступність до базових стаціонарних послуг, двогодинна – до більш складних. Це все, що ми наразі хочемо досягти.
Кожен госпітальний округ – це мережа закладів, функціональне утворення, яке повинно гарантувати пацієнту, що в разі гострого стану він доїде до закладу, де йому нададуть допомогу.
ЕТАПНІСТЬ ТА ЗАВДАННЯ НА 2017 РІК
Перше завдання – сформувати самі округи, тобто їхні географічні межі. Друге – зібратися громадам у межах округу і почати планувати, провівши аналіз того, що є.
Громади повинні вирішити, як розвинути мережу їхніх лікарень, щоб населення могло отримувати якісну, сучасну медичну допомогу. Адже зрозуміло, що наразі більшість закладів не відповідають сучасним вимогам.
МОЗ визначить національні критерії того, до яких стандартів треба прагнути. Яким повинно в майбутньому бути навантаження, устаткування лікарень, щоб їхні послуги відповідали сучасному рівню. Але лише від громад залежатиме, як саме поступово вийти на ці національні стандарти.
Ніхто не говорить, що ми повинні визначити, які лікарні закривати. Треба зрозуміти, які лікарні підсилити, а які перепрофілювати на щось інше. Де варто побудувати дорогу, підсилити екстренку, а де – лише якесь відділення. І цей план знають краще на місцях.
Не МОЗ повинно планувати мережу, а регіони, громади. Саме вони є власниками закладів, і їм краще видно ситуацію на місці. Міністерство лише дає критерії чого треба прагнути.
