Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України (ст. 65 Конституції України)
Про гарантії для працівників на час виконання обов’язків щодо мобілізації
1. У зв’язку із загостренням внутрішньополітичної обстановки, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі на підставі Указу Президента «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. № 303/2014, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію"» від 17.03.2014 р. в Україні оголошено і проводиться часткова мобілізація.
2. Така ситуація породила чимало нових правореалізаційних і правозастосовних питань, зокрема щодо трудових гарантій працівників.
3. Насамперед, слід зазначити, що до Верховної Ради України подано законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гарантій для працівників на час виконання обов'язків щодо мобілізації)» від 20.03.2014 р. № 4500, який знаходиться на розгляді в Комітеті з питань соціальної політики та праці. У цьому проекті, зокрема, передбачено внесення змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», а саме, включити ст. 22-1, в якій закріпити такі гарантії:
«На час виконання обов'язків щодо мобілізації, на час призову та проходження працівниками військової служби під час мобілізації, за працівниками зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності».
4. Слід відзначити, що й чинне національне законодавство містить гарантії для осіб, які виконуватимуть свої обов’язки щодо мобілізації. У ст. 119 Кодексу законів про працю України передбачено, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Звісно, що виклад норми не є досконалим, але з огляду на правову природу обов’язку щодо мобілізації, можна визначити гарантійний алгоритм.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», на осіб покладається державний обов’язок, пов'язаний з мобілізацією, відтак, поширюватимуться гарантії, передбачені в ст. 119 Кодексу законів про працю України. А саме, за працівниками, що підпали під часткову мобілізацію, зберігається: 1) місце роботи, а це означає, що працівник продовжує перебувати з роботодавцем у трудових відносинах як за основним місцем праці, так і за сумісництвом; виконує державний обов’язок у межах робочого часу, встановленого на підприємстві, звільняючись від виконання роботи, визначеної на підставі трудового договору; 2) посада, яку обіймає особа; 3) середній заробіток.
5. Доцільно наголосити, що не слід плутати цю правову конструкцію з призовом або вступом працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, адже наведене тягне за собою зовсім інші юридичні наслідки, а саме є підставою для припинення трудового договору згідно з п. 3 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Неправильно позначати наказ «Про звільнення працівників», якщо йдеться про гарантії для працівників, пов’язані з виконанням мобілізаційного обов’язку.
6. На роботодавця, відповідно до ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», зокрема, покладається обов’язок забезпечувати своєчасне прибуття працівників, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації.
