Міністерство охорони здоров’я України офіційно ініціювало складний та тривалий шлях впровадження Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ) в українську реабілітацію. В.о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун підписала відповідне окреме доручення 15 грудня 2016 року.
Як зазначає заступник міністра з питань європейської інтеграції Оксана Сивак, новий підхід потребує тісної взаємодії з Міністерством соціальної політики України та Міністерством освіти та науки України. У цьому основна відмінність від Міжнародної класифікації хвороб Х, якою зараз користуються усі лікарі, та яка фактично є переліком назв захворювань та станів, від яких може страждати або померти людина.
«Це переосмислення ставлення до проблеми - інвалід чи людина з обмеженням життєдіяльності та функцій. Ми сподіваємося на плідну співпрацю з нашими колегами, зокрема у підготовці відповідної директиви Кабінету Міністрів України. Адже потреба у відновленні здоров’я та функцій людей зростає щодня. Кількість пацієнтів, які потребують реабілітації збільшується через події на сході України», – каже Оксана Сивак.
Для розвитку реабілітаційної медицини в Україні нашому медичному товариству та суспільству необхідно змінити саме розуміння «інвалідності» на сучасне та міжнародно узгоджене – обмеження життєдіяльності та функціонування. Така потреба підкріплена і висновком експертів Оціночної місії ВООЗ, які здійснювали комплексну оцінку системи реабілітації в Україні у грудні минулого року.
Зміна моделей ставлення до людини з певними обмеженнями у світі відбулась 15 років тому. Медична модель обмеження життєдіяльності, на якій поки ще базується вітчизняна охорона здоров’я, передбачає розподіл осіб на здорових та хворих. Лікарю відведено керівну роль у відновленні хворої особи а хвороба залишається персональною проблемою постраждалого. Медицина рятує життя людини, але не допомагає людині, що залишилась нерухомою, сліпою або з ампутованою кінцівкою жити далі.
Приклад у зміні ставлення до проблеми наводить Володимир Голик, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України із реабілітації: «Як лікар бачить руки літньої людини з деформованими суглобами? Чи прояви деформуючого артрозу, який потребує медикаментозного лікування суто медична проблема? Унаслідок цього захворювання з ураженням структури суглобів, жінка позбавлена можливості оперування дрібними предметами. Тож насправді не може навчити або допомогти своїй маленькій онучці застібнути ґудзики – це проблема соціальна, яка виходить за рамки медицини».
