Ризиків, пов’язаних із переливанням крові, можна уникнути лише шляхом тісної співпраці установ служби крові та закладів охорони здоров'я. Національна політика та керівні принципи клінічного застосування компонентів донорської крові розроблюються у допомогу тим, хто вирішує чи потрібна пацієнту трансфузія. Нині - це лікуючі лікарі і, якщо є така можливість, за консультацією з лікарем трансфузіологом.
«Світ мінливий, життя, обставини, а також методи лікування постійно вдосконалюються. Глобальна інформатизація та доступ до міжнародних джерел інформації дозволяють оперативніше реагувати та впроваджувати визнані світові стандарти, засновані на доказах. За останні десятиліття відбувся переворот у розумінні задач трансфузіології. Переливання компонентів та препаратів крові здійснюються свідомо і обґрунтовано, оскільки існує низка ризиків пов’язаних з цим», - наголосила Оксана Сивак, заступник міністра охорони здоров’я з питань європейської інтеграції.
Для ефективної клінічної практики із застосуванням компонентів та препаратів крові необхідно регулярно переглядати та оновлювати національну політики і керівні принципи. Контроль та оцінка за впровадженням цих норм належить до функцій Національного трансфузійного центру з питань клінічного використання компонентів крові та Лікарняного трансфузійного комітету на місцевому рівні.
Медичний персонал закладів охорони здоров'я та лікарняних банків крові, який задіяний у трансфузійному процесі має бути підготовлений на основі керівних принципів. Крім того необхідно забезпечити мережу простими альтернативами трансфузії компонентів крові, такими як аутогемотрансфузія, реінфузія.
