RSSВерсія для друку
Медична реформа – складова реформи децентралізації
21.02.2017

Медична реформа є важливою складовою децентралізації влади. Стара модель функціонування медзакладів, особливо в селах та районах, є вкрай неефективною. Тому потребує реорганізації шляхом ухвалення відповідних рішень громадами на місцях.

Про це йшлося під час круглого столу «Децентралізація. Чи забезпечить реформа системи охорони здоров’я якісні медичні послуги?».

Заступник міністра охорони здоров’я України Павло Ковтонюк нагадав, що при дуже низькій якості медичних послуг Україна є четвертою в світі за кількістю лікарняних ліжок на душу населення (в Україні – 879 на 100 тис. населення; в країнах ЄС в середньому – 527,4 на 100 тис. населення;) та другою в європейському регіоні (після РФ) за середнім рівнем тривалості госпіталізації (В Україні – 11,8 днів, в ЄС – 8,08 днів). Україна також має більшу порівняно з середньою для ЄС кількість лікарів та медичних сестер.

Водночас, більшість медичних закладів в Україні – це малопотужні та малозавантажені лікарні, які мають зношені основні фонди та застаріле технічне оснащення.

Ситуацію можна виправити шляхом створення госпітальних округів. «Госпітальний округ – це інструмент для співробітництва громад, але всі рішення приймаються кожним учасником окремо... Децентралізація передбачає посилення ролі громад в усіх сферах життя людей. Ми покладаємось на місцеве самоврядування. Ми не хочемо приймати рішення у Києві. Їх мають приймати ті, хто знає про свої лікарні та потреби», – зазначив Павло Ковтонюк.

Він нагадав, що госпітальні округи створять як «функціональні об’єднання лікарень, розташованих на визначеній території». Межі цієї території і, відповідно, склад кожного округу, пропонуватиме обласна державна адміністрація (ОДА). А остаточний перелік округів затверджуватиме уряд. При цьому ОДА мають виходити з критеріїв формування округу, встановлених Постановою КМУ («Порядок утворення госпітальних округів»).

Критерії формування округу затверджує уряд. Вони є суто технічними: округ повинен мати такі межі і такий набір закладів, щоб у перспективі на його основі можна було створити ефективну і сучасну медичну мережу, а саме:

- Наявність принаймні однієї лікарні інтенсивного лікування (першого чи другого рівня);

- У разі наявності лікарні другого рівня – охоплення території з населенням мінімум 200 тис. осіб, а у разі наявності лише лікарні першого (базового) рівня – 120 тис. осіб;

- Можливість доїзду до лікарні інтенсивного лікування з будь-якої точки округу за 60 хв.

Як наголосив Павло Ковтонюк, госпітальний округ не є окремим рівнем виконавчої влади, окремою юридичною особою чи суб’єктом господарювання. Госпітальний округ – це інструмент співробітництва громад.

Детальніше...