29.06.2017

Кваліфікаційні вимоги до фармацевтичних працівників визначаються необхідним рівнем компетенцій фахівців, що формуються як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Міжнародна фармацевтична федерація (МФФ) спільно с Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) та ЮНЕСКО постійно займаються розробкою та удосконаленням глобальної моделі компетенцій для фармацевтичних спеціалістів (Global Competency Framework — GbCF). Одна з останніх версій моделі була розроблена на основі порівняльного аналізу національних освітніх стандартів, законодавчих актів та рекомендацій професійних фармацевтичних асоціацій. Вона включає чотири основні напрямки, а саме: наукові та управлінські знання, суспільна охорона здоров’я та орієнтація на потреби пацієнтів, системні й практичні компетенції. Глобальна модель компетенцій фармацевтичних фахівців є основою Концепції безперервного професійного розвитку (Continuing Professional Development — CPD), яка прийнята більшістю країн світу та є основою національних професійних стандартів.

МФФ визначає CPD як «особисту відповідальність фармацевтичних працівників систематично підтримувати, розвивати та розширювати свої знання і навички для забезпечення постійної підтримки професійної кваліфікації впродовж усієї професійної діяльності». CPD — це циклічний процес, який включає п’ять основ­них елементів:

• аналіз можливих прогалин у знаннях (самооцінка);
• розробка персонального плану підвищення кваліфікації;
• виконання персонального плану підвищення кваліфікації;
• ведення документації стосовно персонального плану підвищення кваліфікації;
• оцінка результатів.

Вимоги щодо безперервного підвищення кваліфікації фармацевтичних спеціалістів та додаткової професійної освіти у національних стандартах держав світу відрізняються, але ключову роль у їх розробці та атестації фармацевтичних кадрів виконують, як правило, професійні асоціації.

За оцінками ВООЗ, у 2016 р. нестача робочої сили у світі в системі охорони здоров’я становила 7,2 млн осіб. За прогнозами, до 2035 р. вона збільшиться мало не вдвічі — до 12,9 млн осіб. У вересні 2000 р. ООН приступила до здійс­нення Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ) з метою боротьби зі злиднями, голодом, хворобами, безграмотністю, екологічними проблемами та дискримінацією жінок, які планувалося виконати до 2015 р.

Незабаром стало очевидно, що глобальна криза робочої сили в системі охорони здоров’я є однією з найбільших перепон для досягнення ЦРТ. У 2006 р. у доповіді ВООЗ підкреслювалася необхідність прямих інвестицій у підготовку працівників сфери охорони здоров’я. У подальшому були відзначені проблеми нестачі робочої сили та вплив цього фактора на здійснення медико-санітарної допомоги, ефективне та справедливе використання фінансових ресурсів та розширення служб охорони здоров’я. Це сфокусувало увагу на підтримці надання медичних послуг.

У світовій практиці фармацевтичні кадри є ключовою складовою потенціалу системи охорони здоров’я, і в багатьох країнах, включаючи Україну, фармацевти належать до фахівців, доступ до яких є чи не найбільшим. Фармацевти відіграють важливу роль у наданні медичних та фармацевтичних послуг, оскільки вони беруть активну участь у наукових дослідженнях, роботі медичних й фармацевтичних закладів, а також регулюванні галузі.

Поряд з підвищенням попиту на кадри системи охорони здоров’я в усьому світі, сама професія фармацевта зазнає якісних динамічних змін у розрізі збільшення уваги на пацієнта в процесі надання фармацевтичної допомоги (focus on patient-centred care), прийняття рішень щодо раціонального застосування лікарських засобів у лікуванні пацієнта, а також міжпрофесійній співпраці. Ці зміни впливають на порядок надання медичних і фармацевтичних послуг.

Дуже важливо усвідомити головні тенденції у світовій та вітчизняній практиці, а також їх наслідки для майбутніх потреб у підготовці фармацевтів. Тільки тоді можна приймати рішення щодо заходів (наприклад, у ліцензуванні фармацевтичної діяльності), необхідних для збалансування попиту на кількість фармацевтів й покликаних допомогти поліпшити освітній і кваліфікаційний рівень кадрів.

Недооцінка значущості ролі фармацевта у системі охорони здоров’я багатьох країн, реалізація лікарських засобів у деяких країнах лікарями через інтернет сформували негативну тенденцію сприйняття фармацевта лише як продавця ліків.

Починаючи з 1988 р., МФФ та ВООЗ наголошують на необхідності підвищення ролі фармацевта у суспільній охороні здоров’я й впровадженні належної аптечної практики (Good Pharmacy Practice — GРР). Кваліфікаційні вимоги до професійної діяльності фармацевта як фахівця системи охорони здоров’я наразі й повинні визначатися на основі міжнародних та національних стандартів належної практики — GРР. В Україні з 2013 р. теж реалізується спільний проект МФФ та ВООЗ «Належна аптечна практика: стандарти якості аптечних послуг», який рекомендовано як базовий нормативний документ для розробки стандартів GPP.

В Україні нещодавно набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 929 «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)». Зміст цього документа встановлює вичерпний перелік вимог, зокрема кваліфікаційних, обов’язкових для виконання ліцензіатом. Документ має велике значення для аптечних закладів, але окремі його норми потребують доповнення, а також створення необхідних умов для перехідного періоду його введення.

Згідно із зазначеними Ліцензійними умовами (п. 151), посади завідувача аптечного складу (бази), заступників завідувача аптечного складу (бази) можуть заміщуватися особами, які мають документ про вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня за спеціальністю «Фармація» та сертифікат провізора-спеціаліста за спеціалізацією «Організація та управління фармацією» або атестовані за цією спеціалізацією з присвоєнням (підтвердженням) відповідної категорії.

Також згідно з п. 165 Ліцензійних умов ліцензіат, який провадить діяльність із роздрібної торгівлі лікарськими засобами, визначає уповноважену особу, яка має документ про вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня за спеціальністю «Фармація», сертифікат провізора-спеціаліста, виданий закладом післядипломної освіти, або посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії та стаж роботи за спеціальністю «Фармація» не менше 2 років. Разом із цим допускається покладення обов’язків уповноваженої особи, відповідальної за систему забезпечення якості лікарських засобів в аптеці, що розташована у селі, селищі, селищі міського типу, на особу, що має документ про вищу освіту не нижче першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю «Фармація» та не має стажу роботи за цією спеціальністю.

Ліцензійними умовами (п. 181) визначено, що особи, які безпосередньо здійснюють виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, роздрібну торгівлю лікарськими засобами повинні мати: документ про вищу освіту не нижче першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю «Фармація». Аналогічна норма Ліцензійних умов (п. 184) встановлена для аптек, розташованих у селах, селищах та селищах міського типу: посади завідувача аптеки, заступників завідувача аптеки можуть обіймати особи, що мають документ про вищу освіту не нижче першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю «Фармація».

Наразі вищі навчальні фармацевтичні та медичні заклади (коледжі) України здійснюють підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра та молодшого спеціаліста. Практика свідчить, що документ про вищу освіту не нижче першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю «Фармація» мають незначна частина фармацевтичних працівників. Таким чином, молодші спеціалісти (фармацевти) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 929 не мають права здійснювати виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, роздрібну торгівлю лікарськими засобами, обіймати посади завідувача, заступників завідувача аптек, розташованих у селах, селищах та селищах міського типу.

До набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 929 згідно з наказом МОЗ України від 31.10.2011 р. № 723 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами» молодші спеціалісти (фармацевти) були зайняті безпосередньо у виробництві (виготовленні) лікарських засобів в умовах аптеки, роздрібній торгівлі лікарськими засобами, обіймали посади завідувача, заступників завідувача аптек, розташованих у селах. На наш погляд, ці кваліфікаційні вимоги до фармацевтичних фахівців враховують негативні тенденції скорочення виробничих аптек та розвитку аптечних мереж на селі, а також відповідають чинному наказу МОЗ України від 29.03.2002 р. № 117 «Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників» випуск 78 «Охорона здоров’я» (зі змінами та доповненнями): «Фармацевт приймає і реалізовує лікарські засоби, що підлягають відпуску без рецептів згідно з чинним законодавством, а також товари медичного призначення, мінеральну воду тощо. Виготовляє лікарські форми за індивідуальними рецептами. Заготовляє лікарську рослинну сировину. Проводить інформаційну і санітарно-освітню роботу. Здійснює первинний облік господарських операцій. Проводить інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей. Дотримується принципів медичної деонтології».

Введення нових Ліцензійних умов згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 929 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів)» прогнозовано призведе до того, що значна кількість фармацевтів, які мають дипломи молодших спеціалістів, будуть вимушені залишити свої робочі місця. Посади завідувачів аптек, розташованих у селах, селищах та селищах міського типу, будуть вакантними. Це негативно вплине на соціально-демографічні процеси охорони здоров’я сільського населення, формування ефективної системи забезпечення галузі фармацевтичними кадрами та залучення молодих фахівців для роботи на селі. А головне — може призвести до порушення основних принципів Конституції України — прав на охорону здоров’я та працю.

Станом на початок 2017 р. кількість аптек та аптечних пунктів, що розташовані у селах, селищах та селищах міського типу, становила 5892, або 31% загальної кількості. Швидше за все, суттєва частина цих аптечних закладів буде вимушена припинити свою роботу з причини невідповідності кваліфікаційним умовам щодо фармацевтичних кадрів. Безумовно, це негативно вплине на доступність фармацевтичного забезпечення населення, зокрема на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2016 р. № 862 «Про державне регулювання цін на лікарські засоби».

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 929 (пп. 181 та 184) встановлено, що особи, які безпосередньо здійснюють виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки, роздрібну торгівлю лікарськими засобами, повинні також мати:

• для фахівців з вищою освітою не нижче другого (магістерського) рівня — сертифікат провізора-спеціаліста, виданий закладом післядипломної освіти, або посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії;
• для завідувача аптеки, заступників завіду­вачів аптеки — документ про вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня за спеціальністю «Фармація» та сертифікат провізора-спеціаліста за спеціалізацією «Організація та управління фармацією» або атестовані за цією спеціалізацією з присвоєнням (підтвердженням) відповідної категорії та стаж роботи за фахом не менше 2 років.

Наразі вищі фармацевтичні навчальні заклади України готують провізорів — спеціалістів та магістрів, але таких фахівців з дипломами магістра на цей час є незначна кількість. Згідно із Законом України «Про вищу освіту» вищими навчальними закладами започаткована та провадиться освітня діяльність за кваліфікаційним рівнем спеціаліста за встановленою освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка — диплома спеціаліста. Останній прийом на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста проводився у 2016 р. При цьому вища освіта за кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим законом повинна адекватно співвідноситися зі ступенем магістра.

Також нещодавно набув чинності новий нормативно-правовий акт від 21.03.2017 р. № 1958-VIII «Про внесення зміни до Закону України «Про вищу освіту» стосовно освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст». У документі зазначено: «Освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодшого спеціаліста», що провадиться вищими навчальними закладами, продовжується у межах терміну навчання за встановленою освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка — диплома молодшого спеціаліста. Останній прийом на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста буде проводитися у 2019 р.».

Детальніше...