RSSВерсія для друку
Кардинальні зміни аптечної ланки — погляд з регіонів
27.08.2018

Останнім часом на сторінках «Щотижневика АПТЕКА» активно обговорюється законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про лікарські засоби» щодо забезпечення економічної конкуренції та захисту прав пацієнтів при здійсненні роздрібної торгівлі лікарськими засобами» (далі — законопроект). До нього долучилися представники аптечних мереж та окремих всеукраїнських професійних громадських організацій. Безумовно, цікаво почути й думки представників невеликих аптечних підприємств та регіональних професійних асоціацій, адже саме ці професіонали кожного дня працюють в аптечних закладах, не лише забезпечуючи споживачів ліками та іншою фармацевтичною продукцією, а й надаючи справжні фармацевтичні послуги. Для читачів нашого видання законопроект прокоментувала Лариса Просяник, голова правління «Вінницької обласної асоціації фармацевтів «Кум Део».

Особисто моє перше враження від обговорення законопроекту — документ носить скоріше політичний характер. Невипадково інтерв’ю з директором ГС «АПАУ» Володимиром Руденко, яке надруковане в попередньому номері «Щотижневика АПТЕКА», починається з нагадування, що Україна знаходиться напередодні нового політичного сезону.

Дійсно, створення нормативно-правової бази, у тому числі й внесення змін до законів, це функція Парламенту та Уряду. Тобто хочемо ми або ні, але тут є й залишиться політика. Проте, хто обирає політиків? Це робимо ми — виборці. Хто може впливати на політику? Ми — громадянське суспільство, у тому числі професійні громадські організації фармацевтичних працівників.

Законопроект — це ще не закон. Раніше на сторінках «Щотижневика АПТЕКА» неодноразово порушувалися актуальні для фармацевтичного ринку питання, але далі їх обговорення справи не йшли. Відповідно й позитивних зрушень у роздрібному сегменті наразі немає.

Можливо, українські парламентарі так заклопотані, що їх руки не доходять до вирішення проблем медикаментозного забезпечення населення країни. Тому мені буде дуже прикро, якщо й цього разу законопроект, який позиціонується як такий, що спрямований на вирішення нагальних проблем фармацевтичного ринку, виявиться лише передвиборчим піаром.

Часто буває так, що проекти нормативно-правових актів, зокрема й законопроекти, які стосуються діяльності суб’єктів фармацевтичного ринку, розробляються без урахування думки професійної спільноти. Тобто відбувається насаджування політики зверху через адміністративні важелі. Власне, такою є позиція держави в багатьох питаннях, таких, як, наприклад, ціноутворення на лікарські засоби, їх реклама, формування Національного переліку основних лікарських засобів тощо. А якою є позиція держави в питанні регулювання аптечної діяльності? На сьогодні відповіді на це питання немає.

Після ознайомлення із законопроектом виникає просте і логічне запитання: чому виникла потреба в забезпеченні економічної конкуренції при здійсненні роздрібної торгівлі лікарськими засобами? Відповідь потрібно шукати не у власників великого мережевого бізнесу, які мають усі необхідні важелі, щоб впливати на політику у країні, а у тих представників аптечної справи, які на власній шкірі відчувають недобросовісну конкуренцію та поступову монополізацію аптечного сегмента. До речі, їх чимало — це невеликі аптечні підприємства комунальної форми власності, фахівці фармації, які зареєструвалися як фізичні особи — підприємці та відкрили власні аптечні заклади, особливо в сільській місцевості, або володіють невеликими аптечними підприємствами.

Безумовно, до вирішення проблем недобросовісної конкуренції з боку національних мереж та, як наслідок, монополізації роздрібного сегмента ринку потрібно ставитися по-державницьки, комплексно, зважено, з урахуванням кращого європейського досвіду, і з точки зору можливої вигоди для споживача. Тобто держава має врахувати позиції всіх учасників процесу замість того, щоб діяти за принципом «хто сильніший, той і правий».

На мій погляд, у контексті законопроекту дуже цікаві думки висловив Олег Клімов, голова правління ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата», авторитетний та ініціативний фахівець, який сповідує європейські стандарти та підходи, зокрема й стосовно ролі та значення фармацевтичної професії для суспільства та галузі охорони здоров’я (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 29 (1150) від 30 липня 2018 р.).

Разом з тим, не менш цікавою є позиція Володимира Руденка, директора ГС «АПАУ», доктора фармацевтичних наук, який нині представляє інтереси великого бізнесу.

Звичайно, це досвідчені, впливові, авторитетні фахівці. Без них не проходить жодний професійний форум. Вони обидва є членами Громадської ради при Держлікслужбі України. Бачення проблем фармацевтичного ринку та позиція стосовно їх вирішення важлива і заслуговує на увагу. Але ми, звичайні провізори та фармацевти, які стоять за першим столом та протягом багатьох років безпосередньо спілкуються з людьми, розуміємо, що жодна зі згаданих позицій не може бути істиною в останній інстанції. Головне — ми не бачимо консенсусу, загального рішення, яке влаштувало б усіх учасників фармацевтичного ринку.

На сьогодні є багато точок зору щодо того, яким чином має розвиватися роздрібна ланка фармацевтичного ринку країни. Сподіваємося, що зможемо почути їх усі. Й тут важливо не лише озвучувати аргументи «за» або «проти» стосовно певних положень законопроекту, а шукати компромісні рішення.

Джерело