У порядку законодавчої ініціативи у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» (далі — проект).
Обґрунтування розробки акта
У пояснювальній записці до документа йдеться про те, що медичні послуги з трансплантації анатомічних матеріалів людині є третинним рівнем медичної допомоги. Відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» з 1 січня 2020 р. реалізація державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій здійснюватиметься відповідно до цього закону для всіх видів медичної допомоги, а відтак і для трансплантації. Замовником таких медичних послуг згідно з вказаним законом є спеціальний уповноважений орган, яким наразі є Національна служба здоров’я України.
Натомість Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів» (далі — Закон), який було введено в дію з 1 січня 2019 р., покладає функції замовника медичних послуг з трансплантації анатомічних матеріалів на новий центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері надання медичної допомогу із застосуванням трансплантації та здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією. Відтак матиме місце подвоєння функцій замовника медичних послуг третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, що має бути усунуто.
Закон також обмежує можливість бути донором малолітніх та неповнолітніх осіб для здійснення трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин кісткового мозку та периферичної крові їх повнорідним братам чи сестрам. Здебільшого, за результатами лабораторних досліджень та типування, саме такі діти є потенційними живими донорами для свого брата чи сестри, і в інших країнах світу їх кістковий мозок за згоди батьків використовують для трансплантації братам чи сестрам. Така можливість врятувати життя має бути передбачена в Законі.
Закон обмежив коло осіб, яким може бути надана згода на посмертне донорство лише трансплант-координатором та уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади з питань трансплантації. Однак з метою розширення інституції донорства важливо, щоб таку згоду особа могла надати і в більш доступний спосіб, лікарю, якого знає, — сімейному лікарю.
Окрім цього законом, який набув чинності 24.06.2018 р., передбачається необхідність створення та функціонування Єдиної державної інформаційної системи трансплантації (далі — ЄДІСТ) вже з 1 жовтня 2018 р., а з 1 січня 2019 р. фактично це ставить під загрозу здійснення трупної трансплантації, де визначення пари донор — реципієнт має відбуватися за результатами даних з ЄДІСТ, яка ще не створена. Однак при встановленні таких обмежених строків (4 міс) для створення і початку функціонування ЄДІСТ не було враховано, що ЄДІСТ — це програмний продукт, який складається з 9 реєстрів (зокрема реєстр донорів, реєстр реципієнтів, реєстр трансплант-координаторів, реєстр анатомічних матеріалів та інші). Для того щоб розробити технічне завдання для ЄДІСТ, провести тендер на визначення переможця для розробки такого програмного продукту та безпосередньо розробити його, впровадити систему захисту інформації, а потім ще й наповнити ці реєстри інформацією, необхідні значний період часу і фінансування. Відтак вбачається за необхідне передбачити реальні строки, за які така система може бути створена.
З метою незупинення трупної трансплантації, врегулювання порядку отримання і зберігання відомостей, які надходять від потенційних донорів і реципієнтів, які в подальшому мають бути передані до ЄДІСТ, необхідно встановити спеціальний порядок отримання та зберігання такої інформації до моменту створення та функціонування ЄДІСТ.