Реформування системи надання протитуберкульозної допомоги в Україні має базуватися на процесах інтеграції послуг на первинний та вторинний рівні, ефективному використанні стаціонару спеціалізованих закладів та більш системному впровадженні моделі амбулаторної допомоги хворим на туберкульоз. Аналіз проблем галузі демонструє необхідність застосування інноваційних підходів, які б сприяли підвищенню ефективності лікування хворих, посилення взаємодії служб протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, розвитку міжсекторальної моделі співпраці для забезпечення соціального супроводу хворих тощо. Про це під час апаратної наради в Міністерстві охорони здоров’я України сказала виконуюча обов’язки Голови Держслужби України соцзахворювань Олена Єщенко.
За її словами, з 2010 року в Україні намітилася певна стабілізація епідемічного процесу. На 39% знизився показник поширеності туберкульозу та на 14% - показник смертності від туберкульозу. Разом з тим, набули актуальності питання захворюваності та смертності від ко-інфекції - туберкульозу в поєднанні з ВІЛ-інфекцією. Набули гостроти питання поширення мультирезистентного туберкульозу та зниження рівня ефективності лікування хворих на туберкульоз. У порівнянні з 2012 роком більш ніж на 3% зросла кількість випадків невдалого лікування – 22,8% (2012 р. – 19,5%). Викликає занепокоєність відсоток захворілих на туберкульоз працівників закладів охорони здоров’я – 1,5%, що вказує на недостатню ефективність заходів інфекційного контролю у лікувально-профілактичних закладах.
