Так, після набрання чинності Законом України від 19.11.1992 р. № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров’я» як кодифікованого акта, до нього було внесено багато змін та доповнень, у тому числі таких, що стосуються правового статусу закладів охорони здоров’я. Незважаючи на це, навіть після останнього визначення поняття «заклад охорони здоров’я» у Законі України від 06.04.2017 р. № 2002-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я», залишається багато запитань щодо їх правового статусу.
Перш за все Законом України № 2002-VIII пропонується у ч. 1 ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я (далі — Основи) абзац 3 викласти в такій редакції: «заклад охорони здоров’я — юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників».
Спробуємо проаналізувати правовий статус закладу охорони здоров’я за цим визначенням.
По-перше, заклад охорони здоров’я — це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ. Це означає, що фізична особа — підприємець (ФОП) не може створити заклад охорони здоров’я, якщо він не є засновником юридичної особи; у складі юридичної особи заклад охорони здоров’я може діяти лише як відокремлений підрозділ.
По-друге, заклад охорони здоров’я забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
Можна лише припустити, що медичне обслуговування не обмежується наданням лише медичної допомоги.
Так, Закон України № 2002-VIII уточнює, що медичне обслуговування — це діяльність закладів охорони здоров’я та ФОП, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов’язана з її наданням.
Тобто діяльність закладів охорони здоров’я все одно повинна бути пов’язана з безпосереднім наданням медичної допомоги.
Виникає питання: чи можна вважати діяльність з відпуску лікарських засобів населенню діяльністю, що безпосередньо пов’язана з медичною допомогою?
Це питання дуже спірне, і кожний чиновник у разі настання зручної ситуації може тлумачити його як завгодно. Хоча ч. 1 ст. 54 Основ встановлює, що громадяни забезпечуються лікарськими засобами та імунобіологічними препаратами через заклади охорони здоров’я, які мають право на це відповідно до закону.
І хоча, на перший погляд, діяльність з відпуску лікарських засобів, тобто діяльність аптечних закладів, також безпосередньо пов’язана з наданням медичної допомоги, виникає питання тлумачення терміна «відпуск» у відповідних законодавчих актах. У цій нормі законодавець визначає, що відпуск лікарських засобів громадянам здійснюють заклади охорони здоров’я. І ми знову повертаємося до визначення терміна «заклад охорони здоров’я», і знову бачимо, що він звучить не на користь ФОП.
Таким чином, можна припустити, що аптеки, створенні ФОП, не є закладами охорони здоров’я.
При цьому дане твердження не підкріплено Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) (далі — Ліцензійні умови), затверджених постановою КМУ від 30.11.2016 р. № 929. Зокрема, в п. 3 Ліцензійних умов встановлено, що аптека — це заклад охорони здоров’я, основним завданням якого є забезпечення населення, закладів охорони здоров’я, підприємств, установ та організацій лікарськими засобами.
До закладів охорони здоров’я згідно з Ліцензійними умовами належать також і аптечні склади: «аптечний склад (база) — заклад охорони здоров’я, основне завдання якого полягає в забезпеченні лікарськими засобами інших суб’єктів оптової або роздрібної торгівлі, закладів охорони здоров’я та виробників лікарських засобів шляхом здійснення ним оптової торгівлі».
