RSSВерсія для друку
Медико-юридична клініка: он-лайн консультації

Чи має право роботодавець не доплачувати лікарю за категорію під час перебування останнього на посаді лікаря без категорії, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку?

Відповідно до п. 1.4 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України 05.10.2005 р. № 308/519 (далі – Умов), розміри посадових окладів (тарифних ставок) визначаються за тарифними розрядами Єдиної тарифної сітки, які встановлюються професіоналам, фахівцям залежно від наявної кваліфікаційної категорії, робітникам - кваліфікаційного розряду у межах діапазону, визначеного для цих посад (професій) Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників і відображаються у тарифікаційному списку. Оплата праці працівників здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи з посадового окладу (тарифної ставки), або в залежності від виконання норм виробітку і відрядних розцінок з урахуванням підвищень, доплат та надбавок, передбачених діючим законодавством. Заробітна плата працівника граничними розмірами не обмежується.

У п. 1.6 Умов передбачено, що конкретні розміри доплат, надбавок та інших виплат визначаються керівником закладу, установи за рахунок і в межах фонду заробітної плати та відображаються в розрахункових відомостях на виплату заробітної плати. У п. 1.7. Умов визначено, що зміни розмірів посадових окладів, підвищень, доплат та надбавок, що визначають заробітну плату працівників, проводяться з моменту (з дня):

  • призначення на посаду фахівця відповідної кваліфікації;

  • присвоєння кваліфікаційної категорії, розряду, почесного звання, наукового ступеня;

Днем присвоєння (присудження) кваліфікаційної категорії є дата наказу відповідного органу (закладу, установи) про затвердження рішення атестаційної комісії.

Згідно з абз. 5 п. 2.4.1 Умов, однією з умов підвищення посадових окладів є наявність кваліфікаційної категорії, зокрема медичним та фармацевтичним працівникам посадовий оклад установлюється з урахуванням кваліфікаційної категорії за умови їх роботи за тією спеціальністю, за якою присвоєно кваліфікаційну категорію.

Оскільки відсутні будь які інші застереження щодо здійснення доплати за кваліфікаційну категорію, відтак, позиція керівництва закладу охорони здоров’я не доплачувати за кваліфікаційну категорію з підстав перебування на посаді лікаря без категорії є неправомірною.

Звертаємо увагу, що згідно з п. 1.9. Умов, керівник закладу, установи несе відповідальність за своєчасне та правильне визначення розміру заробітної плати працівників відповідно до чинного законодавства. При встановленні факту неправильної оплати праці керівник закладу, установи зобов'язаний вжити заходів щодо негайного виправлення помилок та виплати працівникові належної йому суми за весь час неправильної оплати, а також визначити ступінь дисциплінарної та матеріальної відповідальності осіб, безпосередньо винних у цьому.

Які вимоги ставляться до оформлення кутка споживача в закладах охорони здоров’я?

Правила наповнення та обсяги інформації, що повинні міститися у кутку споживача у закладах охорони здоров’я визначено в п. 19 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 285 від 2 березня 2016 р., зокрема, суб’єкт господарювання за кожним місцем провадження медичної практики розміщує в доступному для споживача місці:

1) копію ліцензії (у разі отримання ліцензії на паперовому носії);

2) інформацію про:

- режим роботи ліцензіата;

- медичних працівників, які працюють у закладі охорони здоров’я, із зазначенням прізвища, імені, по батькові, посади, а також про наявність кваліфікаційної категорії. Фізична особа - підприємець зазначає інформацію про спеціальність (спеціальності) найманих фахівців та наявність кваліфікаційної категорії;

3) перелік медичних послуг із зазначенням їх вартості відповідно до заявлених спеціальностей і видів медичної допомоги.

Заклад охорони здоров’я також розміщує копію акредитаційного сертифіката (за наявності).

За наявності у структурі закладу охорони здоров’я лабораторії розміщується копія свідоцтва про атестацію лабораторії (у разі здійснення атестації до 31 грудня 2015 р.) або копія свідоцтва про сертифікацію лабораторії (у разі проведення сертифікації після зазначеної дати).

Куток споживача повинен розміщуватися на видному та доступному для пацієнтів місці.

Найчастіше куточок споживача оформляється у вигляді стенду, однак законодавством саме такий спосіб подачі та розміщення інформації чітко не регламентований. Тому не є порушенням розміщення інформації для споживача й у Папці споживача, яка також повинна знаходитися на видному та доступному для пацієнтів місці. У Папці можна розмістити більш повну та додаткову інформацію.

Які дії повинен вчинити медичний працівник при поступленні у відділення пацієнта без документів, які підтверджують його особу?

Відповідно до п. 8 Порядку госпіталізації пацієнтів бригадами швидкої медичної допомоги у лікувально-профілактичні установи, затвердженого Наказом МОЗ України № 370 від 01.06.2009 р., усі пацієнти, які доставлені до лікувально-профілактичного закладу бригадами або звернулись самостійно, підлягають обов'язковому прийому черговим медичним персоналом приймального відділення/відділення невідкладної медичної допомоги незалежно від місця проживання, реєстрації, наявності чи відсутності документів, що засвідчують особу пацієнта.
Згідно з п. 8 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 001/о «Журнал обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації», затвердженої Наказом МОЗ України № 110 від 14.02.2012 р., прізвище, ім’я та по батькові хворого записується згідно з паспортних даних або зі слів хворого чи особи, яка супроводжує хворого, а в історії хвороби потрібно вказати, що інформація записана зі слів пацієнта. У випадку якщо пацієнт знаходиться в непритомному стані, реєстрація його відбувається зі слів супроводжуючих осіб або за наявними документами. Якщо їх немає, у приймальному відділенні докладно записують його зовнішні дані та прикмети, ці відомості передають телефоном до поліції. У всіх документах, до встановлення особи, пацієнт проходить, як «невідомий».

Чи зобов’язані лікарі та медичні сестри подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік?

Насамперед слід зазначити, що дія Закону України «Про запобігання корупції» поширюється на посадових осіб юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету (підпункт «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції») та на осіб, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (підпункт «б» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»).

Посадовими особами юридичних осіб публічного права є головні лікарі, їх заступники, завідувачі відділень, лабораторій, служб, головні медичні сестри тощо, які працюють у лікувальних закладах державної та комунальної форми власності, одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету і прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»*, суб’єкти декларування зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до Закону. У п. 1 примітки до форми декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характер, що додається до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», зазначається, що декларація заповнюється і подається посадовими особами юридичних осіб публічного права.

Щодо лікарів і медичних сестер, то дана категорія осіб, згідно з пп. «б» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», є особами, які надають публічні послуги, проте, на них не поширюється обов’язок заповнювати і подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік.

Отже, лікарі та медичні сестри, на відміну від головних лікарів, їх заступників, завідувачів відділень, лабораторій, служб, головних медичних сестер, тощо, не зобов’язані щорічно подавати за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік.

* Стаття 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» на сьогодні є чинною, а припинить свою дію з початком роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (абз. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції»)

Чи мають право медичні працівники, які є інвалідами ІІІ групи на безкоштовне санаторно-курортне лікування?

Інваліди ІІІ групи мають право на оздоровлення, забезпечення санаторно-курортними путівками та вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю лікування – за рахунок коштів, передбачених Мінсоцполітики (п. 2. Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами  з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад» від 22 лютого 2006 р. № 187 (далі – Постанова КМУ № 187). Отримання путівки за місцем основної роботи або за місцем обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у містах, м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органах міських рад (п. 3 Постанови КМУ № 187).

Відповідно до ч. 3 п. 3 Постанови КМУ № 187, працюючі особи та особи, що не досягли встановленого законодавством пенсійного віку, забезпечуються путівками за місцем основної роботи або за місцем обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у містах, м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органах міських рад на підставі довідки з місця роботи про те, що їм не видавалася безплатна путівка протягом попереднього року (для осіб, що забезпечуються путівками один раз на два роки, - протягом двох попередніх років).

Згідно з п. 5 Постанови КМУ № 187, путівки видаються з урахуванням пільг, передбачених законодавством в порядку черговості у міру надходження путівок. Для одержання путівки потрібно подати заяву та медичну довідку лікувальної установи за формою № 070/о. Інваліди загального захворювання забезпечуються путівками строком на 18-21 день в порядку черговості в міру надходження путівок. Відповідно до п. 16 Постанови КМУ №187, закупівля та забезпечення путівками здійснюється в межах коштів, передбачених на зазначену мету у державному бюджеті на поточний рік

Якими трудовими правам наділені інваліди ІІІ групи?

Перелік трудових прав інвалідів ІІІ групи закріплено в Кодексі законів про працю України (далі – КЗпП України) та низкою інших нормативних актів. Інваліди ІІІ групи наділені такими правами:

1)                    при прийомі на роботу не встановлюються випробування для інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи (ч. 3 ст. 26 КЗпП України);

2)                    на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок, у випадках, передбачених законодавством, організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень і створити пільгові умови праці (ст. 172 КЗпП України);

3)                    працівники-інваліди, які вже тривалий час працюють на підприємстві, за своїм бажанням мають право іти у щорічну відпустку в зручний для них час (ч. 13 ст. 10 Закону України “Про відпустки”);

4)                    тривалість щорічної основної відпустки для інвалідів III групи становить 26 календарних днів (ст.6 Закону України “Про відпустки”);

5)                    відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів щорічно надається інвалідам III групи (п. 6 та ч. 1 ст. 25 Закону України “Про відпустки”);

6)                    залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ч. 4 ст. 6З КЗпП України);

залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.( ч. 3 ст. 12 Закону України “Про охорону праці”).

Як слід поводитися медичному працівнику при намаганні інших осіб передати подарунок або іншого виду неправомірну вигоду?

Згідно з п. «а» ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», лікарі є суб’єктами, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції». Тому, згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції», зазначеним особам забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб:

1) у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», особи, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно вжити таких заходів:

1) відмовитися від пропозиції;

2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;

3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;

4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

У випадку неправомірного виявлення у робочому кабінеті майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунком, згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», особи зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого безпосереднього керівника або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації. Про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка, складається акт, який підписується особою, яка виявила неправомірну вигоду або подарунок, та її безпосереднім керівником або керівником відповідного органу, підприємства, установи, організації. У разі якщо майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок виявляє особа, яка є керівником органу, підприємства, установи, організації, акт про виявлення майна, що може бути неправомірною вигодою, або подарунка підписує ця особа та особа, уповноважена на виконання обов’язків керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації у разі його відсутності

Чи зобов’язані лікарі спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення надавати медичну допомогу особам, які не є постраждалими від Чорнобильської катастрофи?

Відповідно до п. «а», «б» ст. 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», медичні працівники зобов’язані сприяти охороні та зміцненню здоров’я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу; безплатно надавати відповідну невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. У ч. 2 ст. 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» зазначено, що кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування. Проте, звертаємо увагу, що спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення є відомчим закладом охорони здоров’я і, відповідно до ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», обслуговує лише окремі категорії населення, у даному випадку постраждалих від Чорнобильської катастрофи. Фінансуються відомчі заклади, як правило, за рахунок підприємств, установ і організацій, які вони обслуговують.

Чи передбачена доплата медичному персоналу за роботу із дезінфікуючими засобами та чи необхідно проводити атестацію робочих місць для отримання такої доплати?

Нарахування доплати за роботу з дезінфікуючими засобами в розмірі 10% посадового окладу (тарифної ставки) працівникам закладів охорони здоров’я регламентується Наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005 р. №308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» (далі – Наказ від 05.10.2005 р. № 308/519). Відповідно до п. 3.4.7 Наказу від 05.10.2005 р. № 308/519, працівникам закладів охорони здоров’я (у т. ч. молодшим медичним сестрам), які використовують дезінфікуючі засоби, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, установлюється доплата в розмірі 10% посадового окладу (тарифної ставки). Проте, у жодному нормативно-правовому акті не передбачено необхідності проведення атестації робочих місць та віднесення робочих місць до шкідливих та важких, як обов’язкової умови для здійснення доплати за роботу з дезінфікуючими засобами. Відтак, не потрібно проводити атестацію робочих місць для здійснення доплати в розмірі 10% посадового окладу (тарифної ставки) працівникам закладів охорони здоров’я, які використовують дезінфікуючі засоби. Міністерство соціальної політики України надало роз’яснення «Щодо встановлення доплати за використання у роботі дезінфікуючих засобів», у якому вказано, що доплата в розмірі 10% посадового окладу (тарифної ставки) працівникам, які використовують в роботі дезінфікуючі засоби, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, встановлюється відповідно до підпункту 3.4.7 Наказу від 05.10.2005 року № 308/519, затвердженого колективного договору закладу, в межах коштів, передбачених на оплату праці в кошторисі, якщо виконання цих робіт включено до посадових інструкцій працівників.

Чи можна провести психіатричний огляд особи без її згоди?

Згідно із ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих. Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність або інші особи. Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи від звернення до лікаря-психіатра. Тобто, перед тим як подати заяву, необхідно запропонувати особі пройти психіатричний огляд і в разі відмови, вказати про це в заяві.

Відповідно до абз. 6 ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», в невідкладних випадках, коли за одержаними відомостями, що дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих заява про психіатричний огляд особи може бути усною. У цих випадках рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди приймається лікарем-психіатром самостійно і психіатричний огляд проводиться ним негайно.

У випадку, якщо надані дані про необхідність огляду вважатимуться недостатньо вагомими для припущення наявності в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, виникає право подати письмову заяву, що міститиме відомості про необхідність проведення психіатричного огляду. Після цього лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність проведення такого огляду та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду.

Звертаємо увагу, що умисне подання заяви про психіатричний огляд особи, що містить завідомо неправдиві або неточні відомості щодо стану психічного здоров'я цієї особи, тягне за собою відповідальність, передбачену законом (абз. 10 ст. 6 ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Чи має право лікар-психотерапевт ставити діагноз пацієнтам?

Згідно з п. 5 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 15.04.2008 р. № 199 «Про затвердження Порядку застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу», серед осіб, які можуть застосовувати методи психологічного і психотерапевтичного впливу як професійну діяльність, визначено: п.п. 5.3.Лікар-психотерапевт - фахівець, який має повну вищу освіту за напрямом підготовки «Медицина», спеціалізацію за фахом «Психотерапія».

Відповідно до п. 6.3. цього Наказу, обсяг застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу як професійної діяльності лікаря-психотерапевта становлять: діагностика, лікування, профілактика, реабілітація розладів психіки і поведінки, кризових станів, соматичних розладів, в походженні яких провідним чинником є психологічний.

Отож, лікар-психотерапевт має право ставити діагноз пацієнту з психосоматичними розладами.

Чи має право центр первинної медико-санітарної допомоги надавати інформацію про стан здоров’я дітей-сиріт, дітей які позбавлені батьківського піклування, які проживають в сім’ях опікунів та прийомних сім’ях службі у справах дітей?

Відповідно до п. 2.1 Наказу № 329/409/652/502 від 01.06.2012 р. «Про взаємодію місцевих органів виконавчої влади з питань здійснення контролю за умовами утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються прийомних сім`ях та дитячих будинках сімейного типу, соціального в супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу» (далі – Наказ), суб’єктами взаємодії є особи, які здійснюють контроль за умовами утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються в прийомних сім`ях та дитячих будинках сімейного типу, соціальне супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу є спеціалісти служб у справах дітей. Згідно п. 4.3 Наказу, суб’єкти взаємодії зобов’язані володіти інформацією про дитину, її потреби, особливості розвитку, стан здоров’я. У п. 4.5.2 Наказу передбачено, що лікар, який надає первинну медичну (медико-санітарну) допомогу, забезпечує надання щорічної інформації про стан здоров’я прийомної дитини, дитини-вихованця службі у справах дітей.

Згідно з п. 4.7 Наказу, інформація, яка надається лікарем, який надає первинну медичну (медико-санітарну) допомогу, повинна містити:

-  зміни у стані здоров`я прийомної дитини, дитини-вихованця;

-  дані про проведені профілактичні щеплення;

-  результати обов’язкових профілактичних медичних оглядів прийомних дітей, дітей-вихованців;

-  інформацію щодо обстеження та лікування на вторинному та третинному рівнях медичної допомоги, санаторно-курортне лікування, оздоровлення прийомної дитини, дитини-вихованця;

-  виконання прийомними батьками, батьками-вихователями зобов’язань щодо здоров’я прийомної дитини, дитини-вихованця, її фізичного та морального розвитку (чи виконуються прийомними батьками, батьками-вихователями рекомендації лікаря щодо дотримання лікувально-профілактичних, реабілітаційних, санітарно-гігієнічних або оздоровчих заходів, виконання календаря щеплень).

Інформація надається за підписом лікаря, який надає первинну медичну (медико-санітарну) допомогу, та керівника закладу охорони здоров'я і завіряється печаткою цього закладу.

У п. 3.5 Наказу передбачено, що інформацію про дитину та сім’ю кожний із суб’єктів обробляє тільки в професійних цілях та з урахуванням вимог.

Отже, центр первинної медико-санітарної допомоги зобов’язаний надавати службі у справах дітей інформацію про стан здоров’я дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються прийомних сім'ях та дитячих будинках сімейного типу.

Чи можна лікаря, який не працював понад 3 роки за конкретною лікарською спеціальністю, допускати до медичної практики?

Відповідно до п. 2.1. Наказу МОЗ України № 359 від 19.12.1997 р. «Про подальше удосконалення атестації лікарів», особи, які не працювали більше трьох років за конкретною лікарською спеціальністю, та особи, які своєчасно не пройшли атестацію на кваліфікаційну категорію … не можуть займатися лікарською діяльністю з цієї спеціальності без попереднього проходження стажування у порядку, передбаченому наказом МОЗ України від 17.03.1993 р. № 48.

Згідно з п. 3 Наказу МОЗ України від 17.03.1993 р. № 48 «Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності», направлення лікарів на стажування здійснюється відділом охорони здоров'я ,… управліннями охорони здоров'я обласних державних адміністрацій. Термін стажування від одного до шести місяців визначається лікарю у кожному випадку окремо органом охорони здоров'я, що направляє його на стажування. Пунктом 4 вищенаведеного Наказу, передбачено, що після закінчення стажування лікарі проходять атестацію на визначення знань та практичних навиків. Лікар, який успішно пройшов атестацію на визначення знань та практичних навиків з присвоєнням (підтвердженням) звання «лікар-спеціаліст», закладом освіти видається сертифікат встановленого зразка.

Чи можна розпочати роботу за фахом у випадку відсутності стажу роботи за відповідною лікарською спеціальністю?

У п. 1 розділу «Професіонали в галузі лікувальної справи (крім стоматології)» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, Випуск 78 «Охорона здоров’я», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України № 117 від 29 березня 2002 р. закріплено кваліфікаційні вимоги до лікаря, а саме:

- наявність повної вищої освіти (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина»;

- спеціалізація за певною спеціальністю медичного профілю (інтернатура, курси спеціалізації);

- наявність сертифіката лікаря-спеціаліста;

- без вимог до стажу роботи.

Отже, у випадку відсутності стажу роботи за відповідною лікарською спеціальністю, але за умови дотримання кваліфікаційних вимог, лікар має право обіймати посаду в закладі охорони здоров’я.

Чи необхідно відпрацьовувати студенту-медику три роки на державу у випадку навчання на контрактній формі?

Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992 "Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням", випускник - підготовка якого здійснювалась за державним замовленням - (прим. авт.) згідно з угодою зобов'язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років, а вищий навчальний заклад забезпечити відповідні якість та рівень підготовки фахівця з вищою освітою.

Тобто, лише в разі навчання за державним замовленням випускник ВНЗ зобов’язаний відпрацювати три роки. У випадку навчання на контрактній формі даний обов’язок не виникає.

Який порядок здійснення диспансеризації населення та хто зобов’язаний здійснювати планування заходів з організації диспансеризації?

Відповідно до п. 2 Наказу МОЗ України № 728 від 27.08.2010 р. «Про диспансеризацію населення», проведення диспансеризації населення, включає:

-  медичний огляд населення з проведенням визначеного обсягу обстежень;

-  додаткове обстеження осіб, які цього потребують;

-  виявлення осіб з факторами ризику, що спричиняють виникнення та розвиток захворювань;

-  своєчасне виявлення захворювань;

-  розробку та проведення комплексу необхідних медичних та соціальних заходів, динамічного спостереження за станом здоров'я населення.

У п. 1 розділі II Наказу МОЗ України № 728 від 27.08.2010 р. «Про диспансеризацію населення» передбачено, що управління та планування диспансеризації населення здійснюють уповноважені структурні підрозділи в галузі охорони здоров'я місцевих органів виконавчої влади та заклади охорони здоров'я. Організаційний супровід та облік диспансеризації здійснюють уповноважені структурні підрозділи у галузі охорони здоров'я місцевих органів виконавчої влади та заклади охорони здоров'я, які визначені відповідальними за стан надання медичної допомоги населенню на відповідній території. Планування заходів з організації диспансеризації здійснюється дільничними лікарями або лікарями загальної практики - сімейної медицини.

З цією метою здійснюється облік населення, яке обслуговує дільничний лікар або лікар загальної практики - сімейної медицини.

Після проведення обліку населення, яке підлягає диспансеризації, здійснюється розподіл контингентів за групами:

-  діти першого та другого років життя;

-  діти дошкільного віку від 3 до 6 - 7 років та діти, які не відвідують дошкільні заклади;

-  школярі віком до 15 років;

-  діти від 15 до 18 років;

-  дорослі.

З урахуванням запланованих контингентів населення, які підлягають диспансеризації у поточному році, складаються графіки оглядів.

У розділі IІI Наказу МОЗ України № 728 від 27.08.2010 р. «Про диспансеризацію населення» закріплено методику проведення диспансеризації дорослого населення, зокрема, в закладах охорони здоров'я, що надають первинну медико-санітарну допомогу:

-  заповнюється Анамнестична анкета;

-  здійснюється рівномірний розподіл осіб, які проходять диспансеризацію відповідно до цього Порядку;

-  здійснюється направлення, у разі потреби, на консультацію та обстеження до інших закладів охорони здоров'я.

Дільничні лікарі або лікарі загальної практики - сімейної медицини здійснюють медичний огляд, визначають, у разі потреби, необхідні додаткові обсяги обстежень та консультації лікарів інших спеціальностей, групу диспансерного нагляду.

Після закінчення обстеження молодші спеціалісти з вищою медичною освітою закладів охорони здоров'я, які надають первинну медико-санітарну допомогу, отримують від діагностичних служб і лікарів інших спеціальностей висновки обстежень і передають їх дільничному терапевту або лікарю загальної практики - сімейної медицини.

Чи потрібно лікарю загальної практики – сімейному лікарю отримувати погодження від завідувача поліклінічного відділення для скерування пацієнта в денний стаціонар?

У п. 11 Додатку № 4 до Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 72 від 23.02.2001 р. «Про затвердження окремих документів з питань сімейної медицини» передбачено, що відбір хворих для госпіталізації в денний стаціонар здійснюють завідувачі лікувальними відділеннями амбулаторно-поліклінічних закладів за поданням дільничних терапевтів, дільничних педіатрів, лікарів загальної практики - сімейних лікарів, інших фахівців лікувально-профілактичного закладу, на базі якого він функціонує. Згідно з п. 12 зазначеного додатку до Наказу МОЗ України, показання та протипоказання для лікування хворих у денному стаціонарі затверджуються головним лікарем лікувально-профілактичного закладу за погодженням з територіальним органом управління охороною здоров'я.

Чи має право донор крові отримати додаткові вихідні дні за місцем праці?

Відповідно до абз. 1 ст. 9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів», у день давання крові та (або) її компонентів, а також у день медичного обстеження працівник, який є або виявив бажання стати донором, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності із збереженням за ним середнього заробітку.

Згідно з абз. 2 ст. 9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів», після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, у тому числі в разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів.

У разі, коли за погодженням з керівництвом підприємства, установи, організації, командуванням військової частини в день давання крові донор був залучений до роботи або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку.

Відповідно до абз. 6 ст. 9 цього Закону, підставою для надання зазначених пільг є довідки, видані донору за місцем медичного обстеження чи давання крові та (або) її компонентів.

Як отримати копію медичної документації від закладу охорони здоров’я, у якому пацієнт перебував на лікуванні?

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та ч. 1 ст. 285 Цивільного кодексу України, пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров'я.

Для отримання копій медичної документації, необхідно подати запит щодо доступу до персональних даних власникові бази персональних даних, якими є заклади охорони здоров’я усіх форм власності (ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про захист персональних даних»). Тобто, звернутися з письмовим запитом щодо доступу до персональних даних до закладу охорони здоров’я, де пацієнт проходив лікування. У запиті слід зазначити найменування закладу охорони здоров’я, до якого звертається пацієнт, прізвище, ім’я та по батькові, місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, який посвідчує особу пацієнта, що звертається із запитом (наприклад, паспорт). Водночас у запиті пацієнт повинен вказати перелік медичних документів, які йому необхідні.

У разі відмови закладу охорони здоров’я надати відповідь на запит, пацієнт має право оскаржити незаконні дії медичних працівників у судовому порядку. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.10.1997 р. (справа К. Устименка) зазначає, що у випадках відмови в наданні або навмисному приховуванні медичної інформації від пацієнта, членів його сім’ї або законного представника вони можуть оскаржити дії чи бездіяльність лікаря, звернувшись безпосередньо до суду або медичного закладу чи органу охорони здоров’я.

Окрім цього, звертаємо увагу на практику Європейського суду з прав людини при вирішенні наведеного питання. Зокрема, в рішенні по справі «К. Х. та інші проти Словаччини» (K. H. and Others v. Slovakia) (2009) суд дотримується позиції, що позитивний обов’язок держави стосовно забезпечення права на повагу до приватного і сімейного життя, особливо у справах, в яких йдеться про персональні відомості, повинен бути розширеним для того, щоб забезпечити можливість виготовлення копій документів, які містять відомості про особу. Відповідно, на державу покладається позитивний обов’язок щодо забезпечення ефективної поваги до особистого та сімейного життя.

25.09.2017.

Кожна п'ята жінка в Україні бодай раз у житті зазнавала фізичного або сексуального насильства - ООН

Велика Британія збільшує допомогу на реалізацію...
22.09.2017.

У 2017 році Міноборони на закупівлю ліків та медобладнання використало 163 млн гривень

 Збройні сили України отримали благодійну...
22.09.2017.

МОЗ більше не приховує, що частина лікарів залишиться без роботи

У новому випуску руйнування міфів щодо реформи на...
20.09.2017.

II Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми та перспективи розвитку європейської освіти»

21-24 листопада 2017 р., м. Прага...
13.09.2017.

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання діагностики та лікування захворювань нервової системи»

12–13 жовтня 2017 р. у Києві...
11.09.2017.

Міжнародна конференція «Міжнародні та національні правові проблеми, що виникають при реалізації програм допоміжних репродуктивних технологій»

29 вересня 2017 року у Американському Домі м. Київ,...