На обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що рішення в частині незадоволення її вимог в повному об’ємі є незаконним та необґрунтованим, прийнятим в порушення норм матеріального права. Так, апелянт посилається на те, що в судовому засіданні було доведено вину третьої особи складу цивільного правопорушення, а відтак відповідач, як роботодавець повинен відшкодувати шкоду, завдану його працівником. Визначаючи розмір моральної шкоди суд, на думку апелянта, не керувався ні принципами, на яких ґрунтується таке відшкодування, ні практикою Європейського суду з прав людини, ні інтересами позивачки як матері. А посилання суду на фінансовий стан відповідача та народження нею (апелянтом) дочки є некоректним та не може слугувати підставою для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди. Крім того, апелянт зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги висновок фахівця про результати психологічного обстеження позивачки в якому визначено розрахунок матеріального еквівалента моральної шкоди заподіяної позивачці в сумі 116 000 грн.