Назва справи
Справа «Р.Р. проти Польщі» (статті 3 та 8 Конвенції, заборона катування та право на повагу до приватного та сімейного життя відповідно)
Фабула
Обставини справи

1.Заявниця народилась у 1973 р.
2.        На початку грудня 2001 р. заявниця відвідала лікаря С.Б. у лікарні м. Т., що охоплювалось на цей час Малопольським фондом медичного страхування (пізніше замінений на загальнодержавний Національний Фонд Охорони Здоров’я). Провівши ультразвукове дослідження, лікар С.Б. встановив, що заявниця була на 6 або 7 тижні вагітності.
3.        2 січня 2002 р. на 11 тижні вагітності, заявниця, якій на той час вже було 29 років, вона була одружена та мала двох дітей – була зареєстрована в місцевій лікарні як вагітна пацієнтка.
4.        23 січня та 20 лютого 2002 р. проводилось ультразвукове дослідження, на 14 та 18 тижні вагітності заявниці. В останню зазначену дату, лікар С.Б. вказав, що не виключено те, що плід має вади розвитку, про що він повідомив заявницю. Заявниця повідомила лікаря про те, що вона хотіла б зробити аборт, у разі якщо підозра підтвердиться.
5.        Уряд надав документи про те, що в січні та лютому 2002 р. заявниця відвідала лікаря С.Б. у приватній клініці. Вони стверджують, що така установа не мала права видавати жодного направлення у будь-який державний заклад охорони здоров’я.

Результат
Рішення по справі


З ЦИХ ПІДСТАВ СУД 1. Одноголосно визнає заяву прийнятною.
2. Постановляє шістьома голосами проти одного, що мало місце порушення ст. 3 Конвенції.
3. Постановляє шістьома голосами проти одного, що мало місце порушення ст. 8 Конвенції та відхиляє шістьома голосами проти одного попередні заперечення Уряду, про які йшлося вище.
4. Постановляє одноголосно, що немає необхідності окремо досліджувати, чи мало місце порушення ст. 13 Конвенції.
5. Постановляє одноголосно, що:
а) що держава відповідач повинна сплатити заявниці протягом трьох місяців з дати, коли рішення стане остаточним, відповідно до ст. 44§ 2 Конвенції, такі суми коштів, які повинні бути конвертовані в польські злоті за курсом, чинним на день прийняття цього рішення:
(і) 45 000 Євро (сорок п’ять тисяч Євро), а також будь-яку суму податку, яка підлягає сплаті як компенсацію моральної (нематеріальної) шкоди;
(іі) 15 000 Євро (п'ятнадцять тисяч Євро), а також будь-яку суму податку, яка може бути стягнена із заявника як компенсацію матеріальної шкоди.
(б) Одноголосно відмовляє у задоволенні решти вимог заявниці про справедливу сатисфакцію.
Детальна інформація

Рішення Європейського суду з прав людини в повному обсязі