RSSВерсія для друку
КУЧЕРУК ПРОТИ УКРАЇНИ (ст. 3 "заборона катування")
Назва справи
КУЧЕРУК ПРОТИ УКРАЇНИ (ст. 3 Конвенції "Заборона катування") 
Фабула
Обставини справи

Справу розпочато за заявою (№ 2570/04) проти України, поданою до Суду на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) громадянином України Володи­миром Вікторовичем Кучеруком (далі — заявник) 29 грудня 2003 року.
Заявник народився в 1980 році, живе в місті Харкові.
У березні 2001 року заявника було визнано винним у вчиненні крадіжки і хуліганстві та засуджено до 1 року 6 місяців позбавлення волі умовно з іспитовим строком.
12 квітня 2002 року заявника затримали за підозрою у вчиненні ним хуліганських дій та крадіжки і залишили його під вартою в Комінтер­нів­ському районному відділі міліції.
15 квітня 2002 року слідчий міліції, якому доручили справу заявника, пред’явив йому обвинувачення у вчиненні хуліганських дій та крадіжки. Того самого дня, з огляду на існування серйозних підозр стосовно заявника, наявність у нього попередніх судимостей за подібні злочини, а також на те, що заявник відбував іспитовий строк та існувала серйозна небезпека вчинення подальших злочинів або ухилення від правосуддя з його боку, суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова (далі — Комін­тернівський суд) виніс постанову про обрання стосовно заявника запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Заявника помістили в камеру медичної частини СІЗО, призначену для тримання слідчо-заарештованих із хворобами психічної сфери. 17 і 25 квітня 2002 року його оглянув терапевт СІЗО, який призначив йому препарати від серцево-судинних хвороб і для загального зміцнення організму.
Тим часом заявник, якого тримали в загальній камері, почав виявляти ознаки психічного розладу. Під час подальшого розслідування ув’язнені, з якими він перебував у камері, стверджували, що заявник поводив себе дивно — незв’язно бурмотів, несподівано починав на них кричати або нападати. 2 липня 2002 року заявник накинувся на одного зі своїх співкамерників. Того самого дня його перевели до камери медичної частини СІЗО, в якій він перебував разом з іншими ув’язненими.
Починаючи з 2 липня 2002 року кожну нову зміну охоронців СІЗО постійно інформували про можливість агресивних випадів з боку заявника та небезпеку, яку він становив для інших ув’язнених, працівників СІЗО і самого себе.
3 липня 2002 року лікар-психіатр СІЗО, обстеживши заявника, поставив йому діагноз «шизофренія і кататонічний ступор» і призначив транквілізатори, аналептики (препарати, які стимулюють центральну нер­вову систему) та загальнозміцнювальні засоби. 4 липня 2002 року психіатр, встановивши, що заявник вийшов з кататонічного ступору, скорегував призначене йому лікування.

Результат
Рішення по справі

На цих підставах Суд одноголосно:
Оголошує прийнятними скарги заявника, подані на підставі статей 3 і 13 Конвенції, пункту 1 статті 5 Конвенції, стосовно позбавлення заявника свободи у період із 7 липня до 6 серпня 2003 року, та скаргу на підставі пункту 4 статті 5 Конвенції стосовно відсутності у заявника можливості оскаржити законність примусового лікування у психіатричній лікарні № 15 м. Харкова, а решту заяви — неприйнятною. 3. Постановляє, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку з надмірним застосуванням сили працівниками СІЗО. 4. Постановляє, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку із застосуванням до заявника наручників під час тримання його в карцері. 5. Постановляє, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку з незабезпеченням належної медичної допомоги та лікування. 6. Постановляє, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку з непроведенням належного розслідування скарг заявника на жорстоке поводження. 7. Постановляє, що пункт 1 статті 5 Конвенції — у зв’язку з позбавленням заявника свободи у період із 7 до 22 липня 2003 року — порушено не було.  8. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 5 Конвенції у зв’язку з позбавленням заявника свободи у період із 22 липня до 6 серпня 2003 року. 9. Постановляє, що було порушено пункт 4 статті 5 Конвенції у зв’язку з відсутністю у заявника можливості ініціювати провадження для перевірки законності примусового лікування у психіатричній лікарні № 15 м. Харкова. 10. Постановляє, що немає необхідності в розгляді скарги, поданої на підставі статті 13 Конвенції.
Детальна інформація

Рішення суду в повному обсязі
03.05.2024.

Уряд врегулював процедуру розширення Національного переліку основних лікарських засобів

Кабінет Міністрів України затвердив зміни до механізму...
03.05.2024.

Договори між НСЗУ та аптечними закладами за програмою «Доступні ліки» укладатимуться на довгостроковий період

З 1 грудня 2024 р. Національна служба здоров’я України...